Немирівська міська громада
Немирівський район, Вінницька область

Повідомлення

Щодо несанкціонованого втручання в роботу

комп’ютерних мереж платників податків

 

Державна фіскальна служба України у зв’язку із численними зверненнями платників податків щодо незастосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових та акцизних накладних внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп’ютерних мереж платників податків повідомляє.

 

Щодо реєстрації податкових накладних.

Верховною Радою України 13.07.2017 прийнято Закон України №2143-VIII «Про внесення змін до підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо незастосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових та акцизних накладних внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп’ютерних мереж платників податків», (далі – Закон).

Законом визначено, що штрафні санкції, передбачені пунктом 120і .1 статті 120і Податкового кодексу України (далі – Кодекс), за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених пунктом 201.10 статті 201 Кодексу, які були складені у період з 01 червня 2017 року по 30 червня 2017 року, не застосовуються до платника податків за умови реєстрації таких податкових накладних не пізніше 31 липня 2017 року.

Податкові накладні та/або розрахунки коригувань до податкових накладних, які були складені у період з 01 червня 2017 року по 30 червня 2017 та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше 31 липня К 2017 року вважаються своєчасно зареєстрованими.

Законом також визначено, що штрафні санкції, передбачені пунктом 120 .1 статті 120 Кодексу, за порушення граничних строків реєстрації акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлених статтею 231 Кодексу, які були складені у період з 01 червня 2017 року по ЗО червня 2017 року, не застосовуються до платника податків за умови реєстрації таких акцизних накладних не пізніше 31 липня 2017 року.

Акцизні накладні та/або розрахунки коригувань до акцизних накладних, які були складені у період з 01 червня 2017 року по 30 червня 2017 та зареєстровані у Єдиному реєстрі акцизних накладних не пізніше 31 липня 2017 року вважаються своєчасно зареєстрованими.

Зважаючи на те, що згідно з Законом податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних, складені у червні 2017 року та зареєстровані в ЄРПН по 31 липня 2017 року включно, вважаються своєчасно зареєстрованими, то суми ПДВ за такими податковими накладними та/або розрахунками коригування до податкових накладних платники податку мають право включити до податкового кредиту у складі податкової звітності з ПДВ за червень 2017 року або будь-якого наступного звітного періоду в межах 365 календарних днів з дати складання відповідної податкової накладної.

Щодо термінів сплати узгоджених сум грошових зобов’язань.

Законом визначено, що штрафні санкції, передбачені абзацом другим пункту 126.1 статті 126 Кодексу, не застосовуються до узгоджених сум грошових зобов’язань, із граничним строком сплати 30 червня 2017 року.

У разі, якщо до дати набрання чинності Законом до платника податків контролюючим органом застосовано штрафні санкції, передбачені статтею 126 Кодексу, за порушення правил сплати (перерахування) податків за результатами подання податкової звітності із граничним строком сплати 30 червня 2017 року, контролюючий орган скасовує в порядку, визначеному статтею 55 Кодексу, податкове повідомлення-рішення про нарахування сум таких штрафних санкцій.

 

Немирівська ОДПІ

ГУ ДФС у Вінницькій області

повідомляє

Щодо попередження шахрайських дій

 

Управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Вінницькій області, з метою запобігання можливим фактам дискредитації як територіальних органів ДФС так і окремих працівників фіскальної служби своїм листом від 25.07.2017 проінформувало про те, що протягом останнього часу на території Вінницької області поновились факти шахрайських дій від імені керівників територіальних підрозділів Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Однією із найпоширеніших схем за якою діють шахраї є наступна: невідомі особи телефонують суб’єктам підприємницької діяльності області, в переважній більшості на номери телефонів розміщені в мережі Інтернет, та представляючись працівниками територіального органу фіскальної служби області в категоричній формі вимагають, щоб власник або керівник підприємства зателефонував начальнику відповідного органу ДФС інспекції нa телефонний номер мобільного зв’язку, який залишає зловмисник.

Зателефонувавши за вказаним номером, суб’єкт підприємницької діяльності від іншого зловмисника, який при цьому називається керівником відповідного органу державної фіскальної служби, дізнається про те, що його підприємство нібито потрапило в список суб’єктів господарювання які найближчим часом будуть перевірені. При цьому, псевдо керівник фіскального органу повідомляє співрозмовнику що за відповідну грошову «винагороду», яку необхідно перерахувати на картковий рахунок банківської установи, вказану перевірку проводити не будуть. Для перерахунку грошових коштів шахраї надають реквізити рахунку та банківської установи.

Слід зазначити, що-вказана схема не єдина яку використовують шахраї у своїх протиправних оборудках, що дискредитують як ДФС України так і окремих керівників територіальних органів.

При цьому, шахраї, як правило, розраховують на небажання ошуканих повідомляти правоохоронні органи про такі випадки, адже їм по суті кажучи необхідно зізнатися в своїх протиправних діях, що буде мати як правові наслідки так може вплинути і на зміну стосунків з бізнес партнерами.

Шановні суб’єкти господарювання!

У разі встановлення в процесі Вашої діяльності подібних фактів, прохання негайно, в телефонному режимі (04331) 22930 повідомити керівництво Немирівської ОДПІ та/чи за телефоном (0432) 66-02-05 – чергового управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Вінницькій області, для перевірки та вжиття необхідних заходів.

 

 

 

Зміни до форми декларації

акцизного податку

 

Лист ДФС України від 19.06.2017 №15789/7/ 99-99-15-03-03 «Про набрання чинності наказом Міністерства фінансів України від 24.04.2017 №451»

 

 

З метою забезпечення належного декларування податкових зобов'язань з акцизного податку у зв'язку з прийняттям законів України від 20 грудня 2016 року №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році та від 21 грудня 2016 року №1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» Державна фіскальна служба України повідомляє.

Міністерством фінансів України прийнято наказ від 24.04.2017 №451 „Про затвердження Змін до форми декларації акцизного податку та Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 травня 2017 року за №630/30498 (далі – наказ №451).

Наказом №451 вносяться зміни до форми декларації акцизного податку (далі – Декларація), порядку заповнення та подання декларації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14, зокрема, внесено зміни до таких розділів Декларації:

 

 розділу А «Податкові зобов'язання із спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива та продуктів із вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше» – технічна правка в частині визначення показника графи А10;

розділу Б «Податкові зобов'язання з тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну (в тому числі тютюнової сировини, тютюнових відходів)» – код операції Б7 доповнено новою операцією, яка звільняється від оподаткування згідно з п.п. 213.3.13 п. 213.3 ст. 213 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) (операції з неферментованою (непереробленою) тютюновою сировиною);

розділу В «Податкові зобов'язання з реалізації пального» – розділ доповнено рядком за кодом В17 щодо декларування суми пільг з операцій, визначених пунктами 213.2, 213.3 статті 213 та статтею 229 розділу VI Кодексу, застосування яких зупинено відповідно для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) та/або місцем здійснення діяльності яких є територія населених пунктів на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (п.п. 38.5 п. 38 підрозділу 10 розділу XX Кодексу);

розділу Д «Податкові зобов'язання з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» – у колонці «Код показника додатка» змінено назву показника Д6 з «Усього за розділами І, II» на «Усього».

Наголошуємо, що у зв'язку зі скасуванням акцизного податку з роздрібного продажу пального з 01.01.2017 суб'єкти господарювання, які здійснюють реалізацію пального, не заповнюють розділ II додатка 6 до Декларації «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів»;

розділ II додатка 6 до Декларації заповнюється лише у разі подання суб'єктами господарювання, які здійснюють роздрібний продаж пального, уточнюючої декларації за відповідними операціями, що були здійснені до 01 січня 201.7 року та задекларовані у звітності, поданій до 21 січня 2017 року (тобто поданій за грудень 2016 року).

Також уточнено визначення осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті, та враховано, що номер паспорта громадянина України, який виготовлено у формі картки, містить дев'ять цифр та не містить серію.

З урахуванням вказаних змін до розділів Декларації внесено аналогічні зміни до додатків до Декларації та відповідних розділів Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку.

Згідно з частиною другого п. 46.6 ст. 46 Кодексу до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування, тобто – 06.06.2017 (опубліковано 06 06.20 17 в «Офіційному віснику України» №44).

Враховуючи норми частини другої п. 46.6 ст. 46 Кодексу, особи, визначені ст. 212 Кодексу платниками акцизного податку, вперше подають декларацію акцизного податку з урахуванням змін, внесених наказом №451, не пізніше 20 серпня 2017 року за липень 2017 року.

Згідно з п. 120.1 ст. 120 Кодексу неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірах, передбачених цією статтею, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

 

 

 Про заповнення податкової накладної

Лист Державної фіскальної служба України від 16.06.2017 №15731/7/99-99-15-03-02-17 у зв'язку з набранням чинності наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 №276 щодо внесення змін до форми податкової накладної та порядку її заповнення

 

                                         

Державна фіскальна служба України у зв'язку з набранням чинності наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 №276 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2017 за №269/30137 (далі – наказ №276), яким, зокрема, внесено зміни до форми податкової накладної та порядку її заповнення, інформує про окремі особливості складання та реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних.

Загальні положення

Реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) за формою, затвердженою наказом №276, розпочалася з 16 березня 2017 року, незалежно від дати складання таких податкових накладних (про зазначене ДФС інформувала платників листом від 10.03.2017 № 5953/7/99-99-15- 03-02-17).

Як встановлено абзацами чотирнадцятим-шістнадцятим пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (далі – Кодекс), реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних (далі – податкові накладні) у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, – до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, – до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з Кодексом. Розміри та порядок застосування штрафних санкцій за порушення терміну реєстрації податкових накладних встановлено статтею 120 розділу II Кодексу.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідній податковій накладній та/або розрахунку коригування.

Вказаний термін застосовується до податкових накладних та/або розрахунків коригування, дата складання яких припадає на періоди після набрання чинності змінами до відповідної норми Кодексу, тобто після 01.01.2017.

Особливості заповнення окремих розділів податкової накладної

І. Розділ "Код" (графи 3.1, 3.2, 3.3) табличної частини податкової накладної

Нова форма податкової накладної відповідно до підпункту "і" пункту 201.1 статті 201 Кодексу передбачає обов'язкове заповнення коду товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД) та коду послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі – ДКПП).

Кодексом дозволено зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду (крім підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається в податковій накладній повністю (10 знаків).

Коди товарів

Коди товарів згідно з УКТ ЗЕД затверджено Законом України від 19 вересня 2013 року № 584-VII "Про Митний тариф України" (далі – Закон № 584).

При складанні податкової накладної за операціями з постачання самостійно виготовлених товарів платник податку самостійно визначає відповідність таких товарів певному коду товарної класифікації згідно з УКТ ЗЕД, керуючись Законом №584 та Поясненнями до УКТ ЗЕД, затвердженими наказом ДФС від 09.06.2015 №401.

Торгово-промислова палата України листом від 20.01.2017 №146/08.1-7.1 (вх. ДФС № 2435/6 від 02.02.2017) поінформувала ДФС, що система торгово-промислових палат в Україні володіє кваліфікованим та досвідченим штатом експертів в усіх регіональних палатах і здатна швидко задовольнити попит на визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД для всіх платників ПДВ. Про зазначене платників податків проінформовано листом ДФС від 17.02.2017 №3955/7/99-99-15-03-02-17, який направлено до ГУ ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС. Крім того, на офіційному веб-порталі ДФС за адресою: http://sfs.gov.ua/nove-podatki--novini-/285271.html розміщено відповідне повідомлення.

В той же час УКТ ЗЕД не містить кодів для окремих товарів, операції з постачання яких здійснюються платниками на митній території України, але, разом з тим, переміщення таких товарів через митний кордон України є фізично неможливим (наприклад, об'єкти незавершеного будівництва, нерухомого майна, земельні ділянки, тощо).

Як визначено пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, з урахуванням внесених до нього змін та доповнень (далі – Порядок №1307), ДФС визначає умовні коди товарів, що відсутні в УКТ ЗЕД, та забезпечує їх оприлюднення на власному офіційному веб-порталі для використання платниками податку при складанні податкових накладних відповідно до статті 201 розділу V Кодексу.

Довідник таких умовних кодів розміщено на офіційному веб-порталі ДФС за адресою:. http://sfs.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/288992.html.

Коди послуг

Для визначення кодів послуг використовується Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457, з урахуванням внесених до нього змін і доповнень.

ДКПП використовується лише для визначення кодів послуг. Коди видів продукції з ДКПП для визначення кодів товарів не використовуються.

З питання визначення кодів послуг згідно з ДКПП платники податків мають можливість звернутися до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Особливості заповнення граф 3.1, 3.2 та 3.3 податкової накладної

У графі 3.1 табличної частини податкової накладної вказується код товару згідно з УКТ ЗЕД. Код згідно з УКТ ЗЕД зазначається відповідно до структури кодів товарної номенклатури на рівні позиції (перші чотири знаки), підпозиції (перші шість знаків), категорії (перші вісім знаків), підкатегорії (десять знаків), тобто складається із парної кількості знаків. Непарна кількість знаків коду УКТ ЗЕД (п'ять, сім або дев'ять) у графі 3.1 не може бути зазначена. Графа 3.1 заповнюється на всіх етапах постачання товару.

Якщо здійснюється постачання підакцизного товару або товару, ввезеного на митну територію України, у графі 3.1 має бути вказаний десятизначний код товару. Одночасно у разі постачання імпортованого товару у графі 3.2 проставляється позначка "X". Графа 3.2 заповнюється на всіх етапах постачання товару, який було ввезено на митну територію України.

Код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається суцільним порядком без будь-яких розділових знаків (пробілів, крапок тощо).

Заповнення в одному рядку граф 3.1, 3.2 та 3.3 одночасно або граф 3.2 та 3.3 не допускається.

Випадки, коли розділ "Код" табличної частини податкової накладної не заповнюється

Розділ "Код" табличної частини податкової накладної (графи 3.1, 3.2 та 3.3) не заповнюється:

1)    у податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 9 Порядку № 1307. Це податкові накладні, складені в межах виконання багатосторонньої угоди про розподіл продукції оператором інвестору відповідно до підпункту "а" пункту 337.4 статті 337 розділу XVIII Кодексу (порядковий номер такої податкової накладної у другій частині (після знака дробу) містить відповідний код (цифра 5));

2)    у податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 Порядку №1307. Це окремі зведені податкові накладні, які складаються у разі нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 розділу V Кодексу, у разі анулювання реєстрації платника податку при визначенні податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, або у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності.

Такі податкові накладні не видаються покупцю (тип причини 04, 08, 09, 10, 13), а у рядку "Індивідуальний номер отримувача (покупця)" в таких податкових накладних проставляється умовний ІПН "600000000000";

3)    у податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 15 Порядку №1307. Це податкові накладні, які складаються у разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 розділу V Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (може бути складена зведена податкова накладна). Такі податкові накладні не видаються покупцю (тип причини 15), а у рядках таких податкових накладних, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

II. Розділ "Одиниця виміру товару/послуги" (графи 4 та 5) табличної частини податкової накладної

Графи 4 та 5 заповнюються відповідно до Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку (далі – КСПОВО), чинного на дату складання податкової накладної.

У графі 4 зазначається умовне позначення відповідної назви одиниці вимірювання/ обліку (українське), зазначеної у КСПОВО, у графі 5 – код відповідної одиниці вимірювання/обліку, зазначений у КСПОВО.

Випадки, коли графи 4 та/або 5 табличної частини податкової накладної не заповнюються

Графи 4 та 5 не заповнюються:

1)     у податковій накладній, складеній в межах виконання багатосторонньої угоди про розподіл продукції оператором інвестору відповідно до підпункту "а" пункту 337.4 статті 337 розділу XVIII Кодексу (порядковий номер такої податкової накладної у другій частині (після знака дробу) містить відповідний код (цифра 5));

2)    у податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 15 Порядку № 1307 (такі податкові накладні не видаються покупцю, в них зазначається тип причини (з якої такі податкові накладні не видаються покупцю) 15, а у рядках таких податкових накладних, відведених для даних покупця, постачальник (продавець) вказує власні дані).

Графа 5 не заповнюється:

1)    у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 Порядку № 1307 (такі податкові накладні не видаються покупцю, в них зазначається тип причини 04, 08, 09, 10 або 13, а у рядку "Індивідуальний номер отримувача (покупця)" в таких податкових накладних проставляється умовний ІПН "600000000000"). У графі 4 таких податкових накладних вказується "грн";

2)     у разі якщо товар/послуга, що постачається, має одиницю обліку, яка відсутня у КСПОВО. У графі 4 таких податкових накладних зазначається умовне позначення одиниці вимірювання таких товару/послуги, яке використовується для обліку та відображається у первинних документах.

III. Розділ "Код виду діяльності сільськогосподарського товаровиробника" (графа 11) табличної частини податкової накладної

Графа 11 заповнюється виключно платниками податку на додану вартість- сільськогосподарськими товаровиробниками у разі здійснення ними операцій з постачання власновироблених товарів, отриманих за результатами видів діяльності, визначених пунктом 161.3 статті 161 Закону України від 24 червня 2004 року №1877-ІV "Про державну підтримку сільського господарства України" (далі – Закон № 1877).

Порядковий номер таких податкових накладних у другій частині (після знака дробу) містить код 2.

У графі 11 зазначається код виду діяльності, за результатами якої виготовлено товар, що постачається. Відповідно до підпунктів 161.3.1 - 161.3.16 пункту 161 .3 статті 161 Закону №1877 код виду діяльності зазначається у форматі: 701, 702, 703, 704, 705, 706, 707, 708, 709, 710, 711, 712, 713, 714, 715, 716. Такі коди відповідно тотожні підпунктам: 161.3.І, 161.3.2, 161.3.3, 161.3.4, 161.3.5, 161.3.б, 161.3.7, 161.3.8, 161.3.9, 161.3.Ю, 161.3.І 1, 161.3.12, 161.3.13, 161.3.14, 161.3.15, 161.3.16 пункту 161.3 статті 161 Закону №1877.

IV. Інші особливості складання та реєстрації податкових накладних

Зведені податкові накладні

У разі складання зведеної податкової накладної в її верхній лівій частині у відповідному полі графи "Зведена податкова накладна" робиться помітка "X".

Зведені податкові накладні на суму податкових зобов 'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 розділу V Кодексу

У разі нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 розділу V Кодексу платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання чи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування;

б) в операціях, звільнених від оподаткування;

в)   в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, покупцю не видаються. У верхній лівій частині таких податкових накладних у відповідному полі графи "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини. Типи причин, з яких податкова накладна не видається покупцю, перераховані в пункті 8 Порядку №1307.

У графі 2 зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 Порядку №1307, зазначаються дати складання та номери отриманих платником податку податкових накладних, за якими він визначає податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 розділу V Кодексу. Інформація про коди товарів згідно з УКТ ЗЕД та про коди послуг у таких податкових накладних (графи 3.1, 3.2 та 3.3) не зазначається.

Зведені податкові накладні на операції з постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер

1) У разі здійснення постачання товарів/послуг (крім здійснення операцій, визначених пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу), постачання яких має безперервний або ритмічний характер, постачальником (продавцем) може бути складена зведена податкова накладна:

покупцям-платникам податку – не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг;

відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, –  протягом такого місяця;

покупцям-особам, не зареєстрованим платниками податку, – не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

У графі 2 зведеної податкової накладної зазначається вся номенклатура поставлених протягом місяця товарів/послуг.

Зведені податкові накладні (крім зведених податкових накладних, складених у разі здійснення операцій, визначених пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу) не складаються на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця. Відсутність факту оплати поставлених товарів/послуг не звільняє постачальника (продавця) від складання зведеної податкової накладної.

2) У разі якщо операції, визначені пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу (формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом), мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку:

покупцям-платникам податку – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів протягом такого місяця;

покупцям-особам, не зареєстрованим платниками податку, – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведену податкову накладну з урахуванням усієї суми отриманих коштів протягом такого місяця.

У графі 2 зведеної податкової накладної зазначається вся номенклатура оплачених протягом місяця товарів/послуг.

При цьому відсутність факту постачання товарів/послуг, визначених пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, які були оплачені протягом місяця, не звільняє постачальника (продавця) від складання зведеної податкової накладної.

Податкова накладна за щоденними підсумками операцій

Податкова накладна за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) складається у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), за винятком тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, які містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Така податкова накладна покупцям не видається, у відповідному полі графи "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини 11. У графі "Отримувач (покупець)" зазначається "Неплатник", а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "100000000000".

У графі 2 податкової накладної за щоденними підсумками операцій зазначається вся номенклатура поставлених протягом місяця товарів/послуг. Інформація про коди товарів згідно з УКТ ЗЕД та про коди послуг у таких податкових накладних (графи 3.1, 3.2 та 3.3) є обов'язковою для заповнення.

Кількість найменувань поставлених товарів у одній податковій накладній не може перевищувати 9'999 позицій.

V. Що не розглядається як помилка в податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН по 15.03.2017 включно

Реєстрація за формою, діючою до набрання чинності наказом № 276

Реєстрація в ЄРПН по 15.03.2017 включно податкових накладних за формою, яка була чинною до внесення змін наказом № 276, не визначається як помилка, допущена при складанні та реєстрації в ЄРПН податкової накладної, та не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту за такою податковою накладною. Такі податкові накладні / розрахунки коригування є підставою для віднесення зазначених в них сум податку до складу податкового кредиту (за умови дотримання всіх інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту).

Відсутність коду товару

Кодекс не визначає особливостей щодо заповнення коду товару згідно з УКТ ЗЕД у разі його відсутності у Митному тарифі України. Відсутність коду товару згідно з УКТ ЗЕД в податковій накладній, складеній за операцією з постачання товарів, коди товару згідно з УКТ ЗЕД яких відсутні у Митному тарифі України, та зареєстрованій в ЄРПН по 15.03.2017 включно, не визначається як помилка, допущена при складанні такої податкової накладної, та не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту за такою податковою накладною.

Відсутність коду послуги

Форма податкової накладної, діюча до набрання чинності наказом №276, не містила окремого поля для відображення коду послуги згідно з ДКПП. Відсутність коду послуги згідно з ДКПП в податковій накладній, складеній за операцією з постачання послуг та зареєстрованій в ЄРПН по 15.03.2017 включно, не визначається як помилка, допущена при складанні такої податкової накладної, та не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту за такою податковою накладною.

Коригування податкових накладних в частині внесення до них коду товару/послуги

Податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН по 15.03.2017 включно, не потребують коригування після 16.03.2017 в частині внесення до них коду товару згідно з УКТ ЗЕД (якщо це не підакцизний та/або не ввезений на митну територію України товар) та/або коду послуги згідно з ДКПП, якщо відсутні інші причини для коригування (зміна кількості товару/послуги, перегляд цін, виправлення інших помилок).

 

Як звітують підприємці на загальній системі оподаткування

без найманих працівників з єдиного соціального внеску

 

 Пунктом 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464) визначено, що платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є фізичні особи підприємці в тому числі фізичні особи підприємці-платники єдиного податку.  

Форми та строки подання звітності по ЄВ передбачено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 із змінами і доповненнями (далі – Порядок №435). 

 Згідно з п. 2 розділу ІІІ Порядку №435 фізичні особи підприємці, зокрема, які застосовують загальну систему оподаткування без використання праці найманих працівників, формують та подають Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. 

Звітним періодом є календарний рік.

Звіт подається за формою згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку №435 із зазначенням типу форми «початкова».  

 Частиною четвертою ст. 4 Закону №2464 встановлено, що фізичні особи- підприємці у тому числі фізичні особи підприємці-платники єдиного податку звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.  

Звіт зазначеними особами не подається.  

При самостійному визначенні бази нарахування Звіт подається на загальних підставах.  

 

Немирівська ОДПІ

ГУ ДФС у Вінницькій області

 

Про порядок переходу на спрощену систему

оподаткування приватних підприємців

Фізичні особи-підприємці зможуть перейти на спрощену систему оподаткування обліку та звітності з ІІІ кварталу п.р., подавши до Немирівської ОДПІ заяву до 15 червня 2017 року

 

Відповідно до п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Згідно з п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПКУ для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один з таких способів:

1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

3) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;

4) державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця з урахуванням вимог п. 291.5 ст. 291 ПКУ. Електронна копія заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючого органу одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця згідно із Законом України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Підпунктом 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 ПКУ визначено, що зареєстровані в установленому порядку фізичні особи-підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Відповідно до п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

 Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст. 291 ПКУ.

 До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених главою І «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV ПКУ.

 При цьому, якщо суб’єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи-підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік.

 

Немирівська ОДПІ

ГУ ДФС у Вінницькій області

Немирівська об’єднана державна податкова інспекція повідомляє

 

Адміністрування податку на прибуток підприємств та забезпечення податкового контролю з питання трансфертного ціноутворення

 

Лист Державної фіскальної служба України від 26.05.2017 №13539/7/99-99-15-02-01-17 щодо набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №191

 

31 березня 2017 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №191 «Про затвердження Порядку визначення середньо-   зваженого значення показника рентабельності для зіставної юридичної особи для цілей трансфертного ціноутворення» (далі – Порядок).

Порядок забезпечить виконання підпункту 39.3.2.8 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) для встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» та визначає процедуру розрахунку середньозваженого значення показника рентабельності у разі використання фінансових показників зіставної юридичної особи за декілька податкових періодів (років) для цілей трансфертного ціноутворення.

Середньозважене значення показника рентабельності застосовується під час розрахунку діапазону рентабельності для методів, які базуються на порівнянні фінансових показників контрольованої операції з фінансовими показниками зіставних юридичних осіб. Насамперед середньозважене значення показника рентабельності буде розраховуватись при застосуванні методу чистого прибутку, та, в залежності від результатів функціонального та економічного аналізу контрольованих операцій, в окремих випадках може використовуватись й для методів ціни перепродажу, «витрати плюс», та розподілення прибутку.

Визначення середньозваженого значення показника рентабельності

Розрахунок фінансових показників (показників рентабельності), які використовуються для розрахунку середньозваженого значення зіставної юридичної особи, здійснюється відповідно до підпункту 39.3.2.5 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статті 39 Кодексу.

Для визначення середньозваженого значення показника рентабельності зіставної юридичної особи використовуються дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності, відображені за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності.

Середньозважене значення показника рентабельності для зіставної юридичної особи визначається як відношення сум відповідних даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності за декілька податкових періодів (років) за формулою:

 

де Rcp – середньозважене значення показника рентабельності для зіставної юридичної особи;

Рп – значення даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності n-ого податкового періоду (року), що відображаються у чисельнику формули, за якою розраховується відповідний показник рентабельності зіставної юридичної особи згідно з підпунктом 39.3.2.5 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статті 39 Кодексу;

Dп – значення даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності n-ого податкового періоду (року), що відображаються у знаменнику формули, за якою розраховується відповідний показник рентабельності зіставної юридичної особи згідно з підпунктом 39.3.2.5 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статті 39 Кодексу, а саме:

1)       якщо під час визначення рівня рентабельності контрольованих операцій використовується валова рентабельність, то середньозважене значення показника рентабельності визначається як відношення суми значень валового прибутку відповідних періодів, які використані при розрахунку рентабельності, до суми значень чистого доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг), розрахованого без урахування акцизного податку, мита, податку на додану вартість, інших податків та зборів відповідних періодів, які використані при розрахунку рентабельності;

2)       якщо під час визначення рівня рентабельності контрольованих операцій використовується валова рентабельність собівартості, то середньозважене значення показника рентабельності визначається як відношення суми значень валового прибутку відповідних періодів, які використані при розрахунку рентабельності, до суми значень собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) відповідних періодів, які використані при розрахунку рентабельності;

3)       якщо під час визначення рівня рентабельності контрольованих операцій використовується чиста рентабельність, то середньозважене значення показника рентабельності визначається як відношення суми значень прибутку від операційної діяльності відповідних періодів, які використані при розрахунку рентабельності, до суми значень чистого доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг), розрахованого без урахування акцизного податку, мита, податку на додану вартість, інших податків та зборів відповідних періодів, які використані при розрахунку рентабельності;

4)       якщо під час визначення рівня рентабельності контрольованих операцій використовується чиста рентабельність витрат, то середньозважене значення показника рентабельності визначається як відношення суми значень прибутку від операційної діяльності відповідних періодів, які використані при розрахунку рентабельності, до суми значень собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) та операційних витрат (адміністративних витрат, витрат на збут та інших), пов'язаних з реалізацією товарів (робіт, послуг) відповідних періодів, які використані при розрахунку рентабельності;

5)       якщо під час визначення рівня рентабельності контрольованих операцій використовується рентабельність операційних витрат, то середньозважене значення показника рентабельності визначається як відношення суми значень валового прибутку відповідних періодів, які використані при розрахунку рентабельності, до суми значень операційних витрат (адміністративних витрат, витрат на збут та інших, пов’язаних з реалізацією товарів (робіт, послуг) відповідних періодів, які використані при розрахунку рентабельності;

6)       якщо під час визначення рівня рентабельності контрольованих операцій використовується рентабельність активів, то середньозважене значення показника рентабельності визначається як відношення суми значень прибутку від операційної діяльності відповідних періодів, які використані при розрахунку рентабельності, до суми значень поточної ринкової вартості необоротних та оборотних активів (крім поточних фінансових інвестицій і грошових коштів та їх еквівалентів), що прямо або опосередковано використовується у контрольованих операціях відповідних періодів, які використані при розрахунку рентабельності;

7)       якщо під час визначення рівня рентабельності контрольованих операцій використовується рентабельність капіталу, то середньозважене значення показника рентабельності визначається як відношення суми значень прибутку від операційної діяльності відповідних періодів, які використані при розрахунку рентабельності, до суми значень капіталу (суми необоротних та оборотних активів, крім поточних фінансових інвестицій і грошових коштів та їх еквівалентів, крім поточних зобов'язань) відповідних періодів, які використані при розрахунку рентабельності;

8)       якщо під час визначення рівня рентабельності контрольованих операцій використовується інша рентабельність, то середньозважене значення показника рентабельності визначається як відношення суми значень всіх чисельників, які використані при розрахунку рентабельності зіставної юридичної особи відповідних періодів, до суми значень всіх знаменників, які використані при розрахунку рентабельності відповідних періодів цієї юридичної особи.

У випадку відсутності окремих даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які необхідні для розрахунку показника рентабельності окремого податкового періоду (року) зіставної юридичної особи, показники бухгалтерського обліку та фінансової звітності такого періоду (року) не використовуються при розрахунку середньозваженого значення показника рентабельності такої особи.

 

Про застосування строків давності при організації та

проведенні документальних перевірок юридичних осіб

 

Державна фіскальна служба України своїм листом від 05.05.2017 №11356/7/99-99-14-03-03-17 повідомила про забезпечення належної реалізації положень статті 102 Податкового кодексу України в частині застосування строків давності при організації та проведенні документальних перевірок, самостійному визначенні сум грошових зобов'язань платників податків

 

З 01 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені до ст. 102  Податкового кодексу України (далі – Кодекс) Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні».

Так, відповідно до п. 102.1 ст. 102 Кодексу, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 Кодексу, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше – за днем її фактичного подання.

Отже, при плануванні, організації та проведенні документальних перевірок слід враховувати, що з 01.01.2017 строки давності поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою.

З метою дотримання вимог, визначених у ст. 81 Кодексу, при зазначенні у наказі про проведення документальної перевірки, періоду діяльності, який буде перевірятися, необхідно враховувати обмеження, встановлені п. 102.1 ст. 102 Кодексу.

При цьому, якщо обчислення граничних строків визначення грошових зобов'язань здійснюється з урахуванням дати прийняття податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки, то з метою дотримання строків давності, передбачених ст. 102 Кодексу, період, який може бути охоплений перевіркою, обчислюється з урахуванням дати початку перевірки, зазначеної у наказі про проведення перевірки.

Слід також звернути увагу, що у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, у випадках подання у періоді, що підлягає перевірці, платником податків уточнюючих розрахунків за податкові періоди, граничні терміни визначення податкових зобов'язань за якими, станом на дату початку перевірки минули, можливість проведення перевірок таких уточнюючих розрахунків та податкових декларацій передбачено абзацом другим п. 102.1 ст. 102 Кодексу.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (у т.ч. від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При плануванні, організації, проведенні перевірок, нарахуванні за їх результатами грошових зобов'язань слід звернути увагу на деякі виключення щодо дотримання строків давності, визначених п. 102.1 ст. 102 Кодексу:

наявні обставини, передбачені п. 102.2 ст. 102 Кодексу, у т.ч. якщо платником не подано податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання;

перевірки щодо дотримання законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (частина шістнадцята ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»);

перевірки, які проводяться згідно з судовими рішеннями суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесені ними за кримінальними справами (за період, зазначений у рішенні). У цьому випадку під час проведення контрольно-перевірочної роботи слід користуватись листом ДФС від 17.02.2017 № 3999/7/99-99-14-05-02-17.

У разі проведення перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС, а також визначення за їх результатами суми грошових зобов'язань платника податків у випадках, коли Кодексом не передбачено подання декларації, застосування строків давності повинно здійснюватись з урахуванням терміну позовної давності (1095 днів).

 

Про застосування коефіцієнта рентабельності з рентної плати

за користування надрами для видобування корисних копалин

Державна фіскальна служба України на численні запити Головних управлінь ДФС та платників рентної плати, керуючись підпунктами 6, 7 п. 5 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року. №236, своїм листом від 10.05.2017 №11510/7/99-99-12-03-02-17 надає рекомендації щодо практичного застосування коефіцієнта рентабельності гірничодобувних підприємств при обчисленні податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин

 

На офіційному веб-сайті ДФС розміщено лист Державної комісії України по запасах корисних копалин щодо визначення тимчасового (до проведення державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин) коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства для застосування під час обчислення податкових зобов'язань з Рентної плати у 2017 році, розмір якого становить:

для нафтогазодобувних підприємств – 0,87;

для всіх інших гірничих підприємств – 0,22.

З огляду на викладене, застосування коефіцієнта рентабельності при обчисленні податкових зобов'язань з Рентної плати гірничими підприємствами, наприклад, у випадку видобування підземних вод здійснюється таким чином:

у разі, якщо підприємство, яке на підставі спеціального дозволу на користування надрами добуває підземну воду – платник Рентної плати відповідно до п.п. 252.1.1 п. 252.1 ст. 252 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та має протокол затвердження запасів корисних копалин ділянки надр (родовища або частини родовища), державна експертиза яких виконана у порядку визначеному Положенням про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року №865 (далі – Положення) після 2012 року, застосовує коефіцієнт рентабельності, який визначено у такому протоколі затвердження запасів корисних копалин ділянки надр (родовища або частини родовища);

у разі, якщо підприємство, яке на підставі спеціального дозволу на користування надрами, добуває підземну воду та має протокол затвердження запасів корисних копалин (родовища або частини родовища), державна експертиза яких у порядку визначеному Положенням виконана до 2012 року, застосовує коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства, який відповідає величині 3 (трьох) облікових ставок Національного банку України, що діяли у податковому (звітному) періоді;

у разі якщо підприємство, яке на підставі спеціального дозволу на користування надрами добуває підземну воду з метою геологічного вивчення у тому числі на етапі дослідно-промислової розробки та не має протоколу затвердження запасів корисних копалин (родовища або частини родовища), оскільки геологічне вивчення такого родовища або частини родовища ще не завершено у встановлений спеціальним дозволом на користування надрами термін виконання державної експертизи, або якщо підприємство добуває підземну воду на підставі дозволу на спеціальне водокористування із вилученням води з підземного водного об'єкта – платник Рентної плати відповідно до п.п. 252.1.4 п. 252.1 ст. 252 Кодексу та погодження Державної служби геології та надр України до зазначеного дозволу на спеціальне водокористування не містить вимог щодо обов'язкового геологічного вивчення такого родовища або частини родовища із оцінкою та захистом запасів корисних копалин такого родовища або частини родовища шляхом виконання державної експертизи у порядку визначеному Положенням, обчислює податкові зобов'язання з Рентної плати із застосуванням коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства, обчисленого Державною комісією України по запасах корисних копалин для відповідного податкового року, опублікованого органами ДФС на офіційному веб-сайті.

Немирівська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області інформує

До відома платників рентної плати за спеціальне використання води

   Доводимо до відома платників рентної плати за спеціальне використання води лист Державної фіскальної служби України від 03.05.2017 №11017/7/99-99-12-02-03-17 «Про позначення коду водного об’єкта». Державна фіскальна служба України, керуючись підпунктами 6, 7 п. 5 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, надає методичні рекомендації щодо заповнення реквізитів розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води (далі – Розрахунок) додатка 5 до Податкової декларації з рентної плати, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 №719, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 за №1051/27496 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2016 №927, зареєстрованого у      Міністерстві юстиції України 28.11.2016 за №1539/29669 (далі – Декларація). Розрахунок заповнюється платниками рентної плати за спеціальне використання води, які використовують обсяги води, отримані шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні користувачі), та використовують воду для потреб рибництва (далі – платник). Заповнення рядка 6 Розрахунку платниками здійснюється із застосуванням Кодифікації водних об’єктів за типом водного об’єкта та напрямом використання води згідно з розділом IX Податкового кодексу України (далі – Кодекс) відповідно до додатка 16 до Декларації. При цьому, при декларуванні податкових зобов’язань з Рентної плати для кожного типу водного об’єкта, зазначеного у рядку 6 Розрахунку, відповідно до додатка 16 до Декларації складається окремий Розрахунок. Платники, які видобувають та/або споживають обсяги води з водних об’єктів, що згідно із законодавством віднесено до водних об’єктів загальнодержавного значення, у рядку 6 Розрахунку зазначають код: «1.1.1» – для поверхневих водних об’єктів; «1.1.3» – для підземних водних об’єктів. Платники, які видобувають та/або споживають обсяги води з водних об’єктів, що згідно із законодавством віднесено до водних об’єктів місцевого значення, у рядку 6 Розрахунку зазначають код: «1.2.1» – для поверхневих водних об’єктів; «1.2.3» – для підземних водних об’єктів. Платники, які видобувають та/або споживають обсяги води зі змішаних джерел водопостачання, які формуються (наповнюються) як з поверхневих, так і підземних водних об’єктів, що згідно із законодавством віднесено до водних об’єктів загальнодержавного значення (далі – змішані джерела водопостачання загальнодержавного значення), а також провадять або не провадять господарську діяльність з транспортування та/або постачання обсягів таких вод зі змішаних джерел водопостачання загальнодержавного значення споживачам, керуючись п. 255.10 ст. 255 Кодексу, складають стільки Розрахунків до Декларації, скільки водних об’єктів входять до складу таких змішаних джерел із зазначенням у рядку 6 кодів: «1.1.2» – у частині обсягів води, що визначаються як частка поверхневих вод у загальному обсязі спожитих вод зі змішаних джерел водопостачання загальнодержавного значення, величина якої визначається у технічній документації первинного водокористувача; «1.1.4» – у частині обсягів води, що визначаються як частка підземних вод у загальному обсязі спожитих вод зі змішаних джерел водопостачання загальнодержавного значення, величина якої визначається у технічній документації первинного водокористувача. Для аналогічного випадку у разі використання платниками води зі змішаних джерел водопостачання, які формуються (наповнюються) як з поверхневих, так і підземних водних об’єктів, що згідно із законодавством віднесено до водних об’єктів місцевого значення у рядку 6 Розрахунку зазначаються коди «1.2.2» та «1.2.4» відповідно. Платники, які використовують воду загальнодержавного значення, яка входить до складу напоїв, у рядку 6 Розрахунку зазначають код водного об’єкта: «2.1.1» – у разі використання води виключно з поверхневих водних об’єктів; «2.1.3» – у разі використання води виключно з підземних водних об’єктів; «2.1.2» – у разі використання води з поверхневих водних об’єктів, з яких формуються змішані джерела водопостачання; «2.1.4» – у разі використання води з підземних водних об’єктів, з яких формуються змішані джерела водопостачання. Для аналогічного випадку у разі використання водокористувачами води, яка входить до складу напоїв, з водних об’єктів місцевого значення застосовуються коди водних об’єктів «2.2.1», «2.2.3», «2.2.2» та «2.2.4» відповідно. Наприклад, Комунальне підприємство «Харківводоканал» повідомило, що водні ресурси, з яких формуються змішані джерела водопостачання загальнодержавного значення для цілей центрального водопостачання, визначаються у такому відсотковому співвідношенні: підземні води – 1,58 відс., басейн річки Сіверський Донець – 76,48 відс., басейн річки Дніпро (канал Дніпро-Донбас) – 21,94 відсотка. Таким чином, платник Рентної плати, який використовує воду з центрального водопостачання, за звітний (податковий) період подає Декларацію та три Розрахунки до неї, у яких у рядку 6 Розрахунку зазначає коди: підземні води – «1.1.4», басейн річки Сіверський Донець – «1.1.2», басейн річки Дніпро (канал Дніпро-Донбас) – «1.1.2». При цьому об’єкт оподаткування Рентної плати за кожним типом водного об’єкта обчислюється із урахуванням відсоткового співвідношення та відповідної ставки Рентної плати, визначеної відповідно до п. 255.5 ст. 255 Кодексу. Просимо платників податків врахувати вищезазначене при здійсненні своєї господарської діяльності.

Немирівська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області повідомляє

Про декларування спадщини та дарунків, отриманих громадянами в 2016 році

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав регламентується статтею 174 Податкового кодексу України. Особами відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації. Обов’язок платника щодо подання декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається:  спадкоємцем-нерезидентом, який зобов'язаний сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини;  спадкоємцем, який отримав у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб;  спадкоємцями-резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини. Об’єкти спадщини, які підлягають оподаткуванню а) об'єкти нерухомості; б) об'єкти рухомого майна, зокрема (предмет антикваріату або витвір мистецтва; природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння; будь-який транспортний засіб та приладдя до нього; інші види рухомого майна); в) об'єкти комерційної власності, а саме: цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу від неї, майнові та немайнові права; г) суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також сума, що зберігається відповідно на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця - учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення; ґ) готівка або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю. Ставки за якими оподатковуються об’єкти спадщини: За нульовою ставкою оподатковується: а) вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення; б) вартість власності (об’єктів нерухомості, рухомого майна та готівки або коштів), що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності (об’єктів нерухомості та рухомого майна), що успадковується дитиною-інвалідом; в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 - 1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем. За ставкою 5% оподатковується вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення. За ставкою 18% оподатковується вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента. Щодо категорії спадкоємців, то для цілей оподаткування Кодексом запроваджено термін "ступінь споріднення" для членів сім'ї спадкодавця. Поняття "члени сім'ї" та "ступінь споріднення" визначені підпунктом 14.1.263 Кодексу. Зокрема, членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення. Інформація щодо виданих свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчень договорів дарування надається щокварталу нотаріусами до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса в порядку встановленому Кодексом для податкового розрахунку. Нотаріус видає спадкоємцю-нерезиденту свідоцтво про право на спадщину за наявності документа про сплату таким спадкоємцем податку з вартості об'єкта спадщини. У разі переходу права на отримання страхових виплат згідно із статтею 1229 Цивільного кодексу України податковим агентом є страхувальник- фінансова установа. Оподаткування доходу, отриманого платником податку як дарунок (або в результаті укладення договору дарування) від фізичних осіб у вигляді коштів, майна, майнових чи немайнових прав, вартості робіт, послуг, подарованих платнику податку, провадиться згідно з правилами, встановленими для оподаткування спадщини. Вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, отриманих у спадщину чи дарунок, які підлягають оподаткуванню, визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі куплі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку). Нагадуємо, що Декларація про майновий стан і доходи подається в податкову інспекцію за місцем проживання (реєстрації) до 1 травня. Останній день подання в 2017 році – 3 травня 2017. Бланки декларацій можна отримати безкоштовно в Центрах обслуговування платників органів ДФС.