ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБИ У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ ІНФОРМУЄ :
Карликова сажка пшениці:
Серед сажкових захворювань карликова сажка є найбільш шкідливою, через те що уражені рослини не дають врожаю, так як колосся заповнюється теліоспорами. Основною рослиною господарем для T. сontroversa є пшениця (Triticum spp.), особливо сильно гриб уражує озиму пшеницю.
Небезпека полягає у можливості інфікування протягом довгого періоду – від появи сходів до фази виходу у трубку. Збудник хвороби передається в основному з насінням трав та пшениці, можливе розповсюдження інфекції з ґрунтом та гноєм. Заходи боротьби малоефективні через стійкість спор у стадії спокою, які залишаються життєздатними в ґрунті протягом багатьох років, і слабкої ефективності більшості фунгіцидів. T.сontroversa здатна знищити врожай на 50-90%.
Біологія розвитку:
У міжвегетаційний період теліоспори T.controversa зберігаються на насінні та в ґрунті. Вони залишаються життєздатними впродовж 3-10 років при відсутності пшениці, а також при проходженні через травну систему тварин. Для стимулювання проростання спор необхідні світло та температура близько 5℃ впродовж 3-5 тижнів. Найбільш сприятливі температурні умови для зараження рослин – від 0℃ до +8℃. Температури вище +15℃ пригнічують проростання спор. Найбільш сильне ураження спостерігається у роки з частими снігопадами, особливо на щільних ґрунтах при неглибокому закладанні насіння.
Ураження озимої пшениці збудником відбувається тільки після повної появи сходів. Після проникнення, міцелій переходить у верхівку та затримує ріст, поки не сформується колос. Сажкові утворення (соруси), вміщуючи теліоспори, утворюються в подальшому у зав’язі.
Уражена рослина не має чітких ознак захворювання до появи колосу, стебло таких рослин зазвичай коротше (в 2-4 рази), ніж у здорових, має більше пагонів (до 30). Уражений колос щільний, вкорочений, іноді не виходить з піхви верхнього листка, а у деяких випадках на високому агрофоні спостерігається розгалуження колоса. Соруси мають кулясту форму та вміщують в собі чорнувату пиловидну масу теліоспор.
Методи діагностики:
За допомогою візуального огляду полів відбирають рослини з ознаками захворювання для подальшого виявлення та ідентифікації збудників такими методами: візуального огляду (макроскопічний метод), центрифугування, мікроскопіювання та морфометрії.
Заходи боротьби:
Боротьба з карликовою сажкою передбачає ретельне дотримання агротехнології вирощування, в тому числі:
чітке дотримання правил сівозміни;
контроль розповсюдження бур’янів, які є резервацією для патогену;
утримання від ранніх строків сівби;
протравлення насіння фунгіцидами з діючою речовиною: тебуконазол, седаксан+ флудіоксоніл+ тебуконазол, флутріафол+тіабендазол.
Вікторія ДИКУН, провідний спеціаліст відділу карантинурослин управління фітосанітарної безпеки
Головного управління Держпродспоживслужбив Вінницькій області
