Пошук

Вінницька обласна Асоціація органів місцевого самоврядування інформує:

Дата: 03.04.2023 11:25
Кількість переглядів: 116

Набув чинності Закон «Про медіа»

31 березня, набув чинності Закон України «Про медіа» № 2849-IX.

Зокрема, встановлено, що структура власності суб'єкта у сфері медіа має бути прозорою.

Визначено, що структура власності суб'єкта у сфері медіа є прозорою, якщо одночасно виконуються такі вимоги:

1) відомості про структуру власності суб'єкта у сфері медіа дають змогу встановити:

 усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь в суб'єкті у сфері медіа або можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність суб'єкта у сфері медіа;

 усіх ключових учасників суб'єкта у сфері медіа та всіх ключових учасників усіх юридичних осіб у ланцюгу володіння корпоративними правами суб'єкта у сфері медіа;

 характер взаємозв'язків між зазначеними у цьому пункті особами;

2) серед власників істотної участі у суб'єкті у сфері медіа на всіх рівнях структури власності відсутні трасти, крім випадку, якщо трастовий керуючий (комерційний агент, номінальний власник або номінальний утримувач) діє виключно в інтересах установника трасту, який заявляє себе як кінцевий бенефіціарний власник чи власник істотної участі суб'єкта у сфері медіа або контролює та керує трастом виключно в інтересах вигодонабувача (вигодоодержувача) або бенефіціара дискретного трасту, який заявляє себе таким;

3) серед власників істотної участі у суб'єкті у сфері медіа на всіх рівнях структури власності відсутні юридичні особи, зареєстровані в офшорних зонах, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України.

Вимоги щодо прозорості структури власності не поширюються на структуру власності суб'єктів у сфері публічних аудіовізуальних медіа, а також суб'єктів у сфері медіа, які є або засновані:

1) державними органами, органами місцевого самоврядування, їх асоціаціями, державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями;

2) державними органами іноземних держав;

3) громадськими об'єднаннями та їх відокремленими підрозділами;

4) політичними партіями, їх структурними утвореннями;

5) релігійними організаціями;

6) професійними спілками, їх об'єднаннями, організаціями профспілок;

7) творчими спілками;

8) організаціями роботодавців, їх об'єднаннями;

9) торгово-промисловими палатами;

10) міжнародними організаціями, за умови що відомості про структуру власності таких суб'єктів у сфері медіа містять інформацію про усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь в суб'єкті у сфері медіа. Також раніше прес-служба Південного міжрегіонального управління Мін'юсту(м. Одеса) повідомила, що, зокрема, частину першу статті 3 Закону «Про виконавче провадження», якою визначено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню, доповнено пунктом 11 такого змісту:

«11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу».

Згідно з частиною другою статті 101 Закон «Про медіа», рішення Національної ради про застосування заходу реагування у вигляді штрафу є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню у порядку, визначеному Законо "Про виконавче провадження".

У випадку оскарження такого рішення в судовому порядку рішення Національної ради про застосування заходу реагування у вигляді штрафу набуває статусу виконавчого документа після набрання судовим рішенням законної сили.

Оскарження нормативного документа в судовому порядку: позиція КАС ВС

КАС ВС вказав, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Про це зазначив КАС ВС у постанові від 23 березня 2023 року в справі №640/6699/20, інформує П'ятий апеляційний адміністративний суд.

Приписами частини другої статті 265 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акта в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Зважаючи на такі приписи законодавства, нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Отже, процесуальне законодавство містить імперативне положення, яким по суті визначено повноваження суду при розгляді справи про визнання протиправним і скасування нормативно-правового акта та яке передбачає, що відповідний нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним відповідним рішенням суду лише з моменту набрання ним законної сили.

При цьому суд не наділений повноваженням визнання нормативноправового акта нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності.

Чи зобов'язаний працівник виконувати робочі обов’язки під час повітряної тривоги?

Згідно зі статтею 153 Кодексу законів про працю України, роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

При цьому прямої відповідальності за роботу підприємства під час повітряної тривоги чинне законодавство України наразі не передбачає. Та керівник суб'єкта господарювання зобов'язаний забезпечувати цивільний захист як своїх працівників, так і клієнтів/відвідувачів, у т. ч. під час оповіщення про повітряну тривогу в населеному пункті, де розташоване підприємство.

Відповідно до вимог статті 19 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення оповіщення та інформування населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій - прямий обов'язок місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора